Річка Соб - окраса рідного краю: березня 2015

Екологічні проблеми річки Соб та її басейну.

Проблеми та перспективи розвитку

Ще в часи Геродота Соб із Південним Бугом став жвавим торговим шляхом між грецькими колоніями. Минули століття, торгові шляхи, перейшовши до чумаків, продовжували діяти. Проте зараз річка Соб – нетранспортна. З давніх часів річка була місцем де з’являлись перші поселення, де починали свій розвиток різноманітні ремесла, а згодом і промислові підприємства. Будь-яке виробництво на даний момент не може функціонувати без достатньої кількості води. Так всі промислові підприємства, які розташовані на річці Соб більше чи менше використовують її воду. Воду для виробничих потреб використовують промислові підприємства, комунальне та сільське господарство. Найбільше воду р. Соб використовують такі підприємства: завод ”Жемчужна М„ (м’ясокомбінат), молокозавод (маслосирзавод), пектиновий завод (спиртзавод) (рис. 3.1), цукровий завод (рис. 3.2.), плодоовочевий завод. Проте частіше всього використання води з р. Соб для технічних потреб різноманітними підприємствами м. Гайсина є потенційно небезпечними для річки безпосередньо, а також для всього навколишнього середовища. Адже підприємства, що розташовані на берегах річки виливають шкідливі відходи, використані на виробництві води, які як правило не очищаються, у р. Соб. Тим самим знищують флору і фауну краю, та погіршують життя всього населення.

Чимало жителів нашого міста ще й досі добре пам’ятають розкішні береги нашої річки Соб, де можна було відпочити і досхочу «поспілкуватися» з природою та за останні роки усе змінилося: «дбайливі» людські руки, влаштовуючи власний добробут познущалися над рідним краєм. Відтак сьогодні річка вже не радує око своєю красою, А її береги нагадують багнюку. Улітку річечка надто мілка, а навесні і восени вода виходить з берегів, заподіюючи шкоди місцевим жителям.

Воду з річки для технічних потреб беруть промислові підприємства, комунальне та сільське господарства. Більшість підприємств і господарств скидають технічні і господарсько-побутові стоки у Соб та її притоки без належного очищення або зовсім неочищеними. Наприклад на заводі продтоварів за технологією не передбачено очисних споруд, тому всі стоки спускають у каналізаційні люки, а подекуди через прогнивши труби стічні води течуть просто по вулиці до річки.

Пектиновий завод – підприємство, яке технічні води спускає у накопичувальні відстійники після чого вода потрапляє до річки. На підприємстві тримають на контролі якість води стічних вод підприємства. Чотири рази на рік здійснюється контрольний забір води.

Майже вся берегова зона розорюється до води, а з полів зливається мінеральні добрива та отрутохімікати.

Нині річка Соб жахає гайсинчан своїми паводками (рис. 3.3). Водою затоплюються будинки, підвали, зносяться паркани. Найбільше від лих страждають вулиці: Набережна, Кірова, 3 пр. Б. Хмельницького. Довгий час люди намагалися справитись із цією проблемою самотужки: використовували насоси для відкачування води, переносили продукти із затоплених місць, піднімали фундаменти будинків. Але матінка природа, нажаль, залишалась невблаганною із кожним роком вода наступала все сильніше та сильніше, і, з рештою, боротися з водною стихією стало просто неможливо. До справи взялися професіонали, а саме відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Було прийнято рішення ВАТ Вінниця „ Водпроект” про будівлю дамби вздовж лівого берега річки Соб, проте кошти на даний момент не поступили до району, тому справа не вирішується. Крім того через розклад речовин на полях фільтрації підземні води стали насичуватися різними хімічними речовинами. Вода в криницях Замостя стала на стільки брудна, що на неї і глянути страшно, не те що піднести до уст, аби втамувати спрагу. Було прийнято рішення про проведення трубопроводів по яких буде доставлятися вода до населення.

В с. Сорока біля мосту через річку Соб в селі Кам’яногірка знаходиться хлібопереробний комплекс, від якого річка піддається постійному антропогенному навантаженню. У цьому місці береги досить відчутно засмічені побутовими відходами (пластиковий та скляний посуд, папір і т.д.). Водоохоронна смуга не дотримується, місцеві городи виходять до урізу води. Часто береги Собу укріплюються місцевими жителями за рахунок конструкцій із автомобільних шин. Ширина русла річки Соб в районі с. Сорока становить біля 100 м. Рівень води досить низький, що зумовлено посушливою весною. Протягом всієї течії спостерігається різкий спад води.

Поблизу с. Бондурі для русла Собу характерні меандри. Заплава річки досить широка і досягає 500 м. Ландшафт порушений внаслідок господарської діяльності. Багаторічні дерева, які зростали на берегах Собу знищені. За даними місцевих краєзнавців таке становище зумовлене масштабним ураженням посадки напівпаразитом - омелою білою (Viscum album L.).

Світовий досвід з охорони та відродження малих річок та їх басейнів показує, що поліпшення їх стану можливе лише за умов збалансованого господарювання на усьому водозбірному басейні. Досягається воно впровадженням екологічно виправданих технологій, комплексних природоохоронних заходів, дотримання екологічних норм та стандартів. Така діяльність не тільки забезпечить збереження природних ландшафтів і відновлення біорізноманіття, поліпшення якості води, ай сприятиме поліпшенню здоров’я людей та соціально-екологічних умов їх проживання.